Re: цензії
- 19.09.2024|БуквоїдTasty Communication: How to Understand and Be Understood
- 19.09.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиПро мову, боротьбу і єдність нації – популярно
- 13.09.2024|Олег СоловейРелігія страждань
- 13.09.2024|Артур ЛантанРосійська війна проти України: Як нам розірвати 400-річне замкнене коло
- 11.09.2024|Роман ТкаченкоЧи «нормальні люди»?
- 11.09.2024|Віктор ВербичЄвген Сверстюк в іпостасі проповідника зі шпагою
- 05.09.2024|Ігор Павлюк«Їжаки»
- 26.08.2024|Юлія ХорошиловаКартка Марії: сповнена щедрістю та любов’ю історія
- 26.08.2024|Олег СоловейНа сонячному боці
- 24.08.2024|Віктор ВербичРашизм-путінізм: убивчий фатум імперської традиції
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Йде полювання на вовків
Сергей П ономаренко. Ведьмин пасьянс. – Харьков, Книжный Клуб Семейного Досуга, 2008. – 314 с.
Жанр: вовкулацький детектив
Детектив із приставкою «інтелектуальний» викликає в мене одночасно спротив і побоювання. Спротив – бо 90% всього, що має лейбл «інтелектуальний», на повірку виявляється надзвичайно претензійним і зовсім позбавленим справжньої інтелектуальної складової. Загалом «інтелектуальна книга» - це «масло масляне» чи «апельсин цитрусовий», бо людина, обділена інтелектом, не напише правильно навіть матюк на літеру «б». Отже – будь-яка написана книга автоматично означає, що її автор інтелектом не обділений. Ну, а «інтелектуальний детектив» – це цнотлива спроба виправдати своє тяжіння до написання жанрової прози в очах шанувальників Кафки та Камю, котрі апріорі не вважають жанрову літературу чимось серйозним. Побоювання – бо боюся: в разі, якщо книжка виявиться занудною, проблему доведеться шукати не в книзі, а в собі як читачеві – мовляв, не доріс іще шанувальник Стівена Кінга, Дена Брауна та Бориса Акуніна до вершин васі пупченка.
Все, сказане вище, роману «Відьмин пасьянс» київського письменника Сергія Пономаренка не стосується. Навпаки, цей автор повинен, як вогню, боятися титулу «автор інтелектуальних детективів». Причини я намагався пояснити в попередньому абзаці, ну а пояснення дані, бо, власне, один із романів Пономаренка, «Психостриптиз», був титулований в 2002 році як «інтелектуальний детектив». Протея я відкрив для себе цього автора саме романом «Відьмин пасьянс», і сподіваюся: термін «інтелектуальний» застосовано до одного з ранніх творів письменника не через претензії на високочолість, а через те, що людина, здатна конструювати подібні сюжети – справді розумна.
Простота, навіть спрощеність викладу, властива Сергієві Пономаренку, кидається в очі вже після прочитання перших сторінок «Відьминого пасьянсу». З біографічної довідки зрозуміло, що автор співпрацює з київськими газетами. Проте довідку я прочитав після того, як перегорнув останню сторінку книги, і нічого нового ця довідка мені не дала: телеграфний журналістський стиль та стрімке перо, якому важливо гнати сюжет, не зупиняючись на деталях, цілком підтверджує припущення про важливу роль журналістики в житті фахового соціолога, яким є Пономаренко. Проте оця «телеграфність» часом грає не на користь сюжету: там, де логіка вимагає зупинитися і «жирно» прописати окремі виграшні епізоди, автор лише розширює їх кількома реченнями.
Між тим, більшість із уже 9 романів Сергія Пономаренка видавці визначають як «містичні детективи», що по відношенню до «Відьминого пасьянсу» цілком справедливо. До останніх сторінок навіть вибагливий читач сподівається на розв’язку якоїсь суперінтриги, замішаної на давньому, ще з часів дохристиянського періоду Київської Русі, проклятті, яке язичники наклали на поліське село, де їх підло зрадили новонавернені християни. Відтоді в селі Страхолісся ходить легенда про вовкулаків. Родом із Страхолісся і один із головних героїв, Антон Барановський. За явно не випадковим збігом обставин він наділений певними вовчими повадками, тому й потрапляє на афганську війну, опинившись спочатку в спецпідрозділі «Вовки», де на бійцях випробовують якусь «сироватку сміливості», а потім – у полоні, де він змушений битися з вовком, мов гладіатор на арені. Тим часом київська журналістка Іванна опиняється на квартирі в старенької подільської аристократки, яка має відьомський родовід і при нагоді відкриває очі своїй пожилиці на підозрілу поведінку її нового друга, того самого Антона Барановського. Ну, а сама Іванна пише статтю про вовкулаків у районі Страхолісся, жертвами яких уже стало кілька місцевих школярів.
Словом, усі ці переплетіння далекої та не дуже далекої історії з сучасністю створюють навіть у вибагливого читача певний настрій. Проте під фінал як історія, так і містика поступаються місцем цілком реалістичній кримінальній інтризі, пов’язаній із діяльністю в районі Страхолісся «чорних археологів». І хоча Іванну, загнану під кінець у смертельну пастку, містичним чином рятує з неї саме справжній поліський вовк, розумієш: увесь цей час автор цієї простої оповіді морочив читачам голову, пропонуючи власну гру. Одначе в цій грі не вистачає того, що робить подібні детективи містичними не лише за визначенням, а й за фактом: бодай трошки окресленої атмосфери страху та напруги.
В якості компенсації автор насичує текст по можливості повною інформацією з розряду «все, що ви хотіли знати про перевертнів, але боялися запитати». Тому в деяких випадках детективний роман «Відьмин пасьянс» можна використовувати і як прикладну літературу.
Оцінка ****(-)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Жертви та рахунки
- Тюремна буремна історія
- Хічкок би плакав
- Намисто смертей
- Розбійник любить Україну
- Не люди
- Психо назавжди
- Непросто вигнати нечисту силу
- Не плюй, президентом не станеш!
- Антологія українського детективу. ТОП-10
Коментарі
Останні події
- 19.09.2024|19:44До України на знак підтримки прибули ще 27 тисяч книжок від британських видавництв
- 12.09.2024|10:28Книжкові події на Coffee, Books & Vintage #5
- 11.09.2024|10:54Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій
- 11.09.2024|10:444 міста Австрії, 10 презентацій, 6 авторів: як «Фронтера» розповідає про українську літературу за кордоном
- 11.09.2024|09:04Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса за 2024 рік
- 09.09.2024|12:44Українська перекладачка Ганна Яновська потрапила до Почесного списку кращих дитячих книжок 2024
- 07.09.2024|08:55Детектив Елін Гільдербранд “Ідеальна пара”, за яким Netflix зняв мінісеріал з Ніколь Кідман у головній ролі, вийшов друком у “Видавництві Старого Лева”
- 06.09.2024|10:26Книжка Олександра Гавроша увійшла до Почесного списку Міжнародної ради з книг для молоді (IBBY)
- 30.08.2024|11:09«Книгарня «Є» готується до відкриття першої книгарні нового формату у своїй мережі
- 27.08.2024|08:10«Книжка року’2024»: Тиждень книжкової моди Лідери літа у номінації «Візитівка»