Електронна бібліотека/Проза
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Вертке веснянкувате дівча похапцем підбігає до старенької, що куняє на ґанку похилої сільської хатини, подекуди оброслої мохом.
- Бабусю, а правда те, що мама розказувала? – лепече Даринка, погладжуючи пухнасті китиці на кінчиках своїх руденьких кісок, які виграють золотом на сонці.
- М-м-м… - Повіки Євдокії повільно розплющуються. – Що трапилося, Даринко?
- Бабусю, так це правда?
- Що правда?
- Що Ви в полоні були… У німців… Правда?
- Не те, щоб у полоні, онучко. На примусових роботах. – Зажурений погляд блідо-сірих очей втуплюється в підлогу. – Коли в 42-му німці прийшли в наше село, мені тільки вісімнадцять виповнилося. Памятаю: я тоді працювала на полі в колгоспі, коли на дзвіниці стали бити тривогу.
- І Вас у Німеччину забрали?
- У Східну Пруссію, що тоді була частиною Німецької імперії, а тепер – Росії. До польського пана відправили, працювати в маєтку наказали.
- І Ви працювали?
- Працювала, звичайно… - Зітхання випурхнуло з грудей, наче пташка. – Інакше розстріляли б мене, як і решту…
- То німці такі страшні були? – допитливо кліпає очима Даринка.
- Час тоді страшний був, онучко. Люди блукали вулицями злі та неприкаяні. Але небезпечний звір не той, що під вікном виє, а той, якого ти пригрів у себе в сінях. – Жилаві руки злегка поправляють на плечах білу ситцеву хустину в синіх квітах. – Солдати наші, радянські тоді ще, жахливіші від будь-якого німця були. Коли фашисти в село прийшли, то тільки їжі трохи взяли, кілька хат позаймали, але не грабували й жінок наших не чіпали. Дисципліна в них сувора була. Ото як застукає капітан когось зі своїх з пляшкою, то горе йому: кілька днів на гауптвахті сидітиме. Коли ж наші, здавалося б, рідні хлопці село визволяли, то й жінок насильно хапали, і хати до тла палили, зрадниками нас кличучи. Не було спасу від тих комуняків ще відтоді, як у 32-му борщ останній з печі забирали і дерть прілу з мішків витрушували. Самі собі пуза ростили, а селяни мусили їсти молодий бур’ян і гнилу картоплю. Прадіда ж твого Сашка вони ще довго після війни переслідували.
- Чому це? – насуплює тоненькі брови дівча.
Вагаючись із відповіддю, Євдокія впівголоса пояснює:
- Поліцаєм він був, дитино моя. Ні свої, ні чужі не любили. Нехай же тепер йому легко в Царстві Небеснім живеться. Таки відмучився, бідолаха. Хворів багато, а колись такий здоровий парубок був! Відразу ж полюбився мені…
- Зачекайте, бабусю. – Дівча квапливо заскакує до хати та за хвилину повертається з пожовклою фотокарткою в рученятах. – Це він? Це мій прадідусь?
Торкаючись пальцем затертого паперу, старенька злегка всміхається.
- Ми з ним ще в полоні познайомилися, на побачення вночі через вікна бігали, хоча пані й забороняла. Зла вона була, на відміну від пана. Той поляк за два роки й слова кривого нам не сказав, лише подивлявся жалісливо. Допомагав нам, дівчатам і хлопцям молодим, як тільки міг. Що сам їв, то й ми їли. Пам’ятаю: ми часто з комірчини в пеленах виносили то яйця десятками, то ковбаси смачнючі. Дивно тільки, що я два голоди пережила, але такою смачною, як тоді, мені їжа ніколи не здавалася. Аж марилася мені та комірчина, коли п´ятнадцять діб відсиджувала в тюремній камері за «спекуляцію». Так тоді ті ледарі безбожні назвали перепродаж двох баночок зеленки та кількох клаптів марлі. А все заради жменьки копійок, які я хотіла обміняти на кусень хліба для своїх діточок.
- Незрозуміле щось Ви говорите, бабусю, - недовірливо хитає головою Даринка. – Вчителька нам у школі розповідала, що людям тяжко жилося в полоні та й німці поганими людьми були…
- Ех, маленька… - Бабусина долоня пестливо лягає на дівочу голівку. – Не буває у світі людей з цілковито чорною або білою душею. Кожна людина здатна і на зло, і на добро, ким би вона не була. Боляче тільки усвідомлювати, що лихі речі часто зчиняються не чужими людьми, а своїми, іноді навіть найріднішими. Але тобі ще рано про це думати, дитино. У тебе ще все життя попереду, - шепоче старенька, прикриваючи стомлені очі, на яких бринять сльози.
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»