Re: цензії

07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор
«Небо єднати з полем...»
18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»

Літературний дайджест

Сергей Жадан. Стихи

У дев´ятому числі російського журналу «Дружба народов» опубліковано поезію Сергія Жадана у перекладі Ігоря Сіда.

Детская железная дорога

От уличного дождя сбегая в аудитории,
в марте, когда в городе прибавляется сумасшедших,
что греются в книжных магазинах и бесплатных туалетах,
как тритоны поворачивая на свет коричневые глаза;
щедрой рукой время зачерпывает из своих водоемов
и сыплет в твои ладони
горсти моллюсков и улиток,
метеоритов и речных камней.

Когда-то все вокзалы моего города в эту пору
останавливались, словно будильники
с тысячей ослабевших пружин;
спрятавшись под небо,
летевшее с двумя светилами,
будто человек с двумя сердцами,
рыжеволосые девчонки, державшие сумерки на кончиках языков,
пели песню, в которой, будто в угле,
было много старого оружия, одежды и истлевших тарантулов;
и с холма, где заканчивался город,
видно было железную дорогу,
которой добирались домой рабочие.

Сколько огня, сколько слез, сколько угля
выгорело в легких, парусах, которые натягивались
в шахтерском поселке.
Зачем, скажи, небо собирает все свои лакомства,
товары и светила
и, повернувшись, исчезает за холмом?

За каждый невидимый выдох измученных за ночь мотыльков,
за каждого из сирот, которые каждое утро складывали постель, словно парашюты,
за каждый из кларнетов в твоем горле, которые не дают тебе просто дышать,
превращая голос в тень, а джаз в болезнь,
заплачено нашей жизнью.
Держись ко мне ближе. Вынесенный в заголовок,
опыт встанет, как строительные леса,
крепя нестойкие еще детские легкие
проводами и мелом.

И этот снег тоже, будто старое полотно
сложенное в громоздкий комод неба,
не накроет твоей печали. Лишь посмотри —
сквозняки гуляют от границы до границы
и неразорвавшимися бомбами во тьме лежат вокзалы
и ночные одинокие экспрессы, будто ужи в озерах,
плавают во тьме, всплескивая хвостами,
вокруг твоего сердца.

Перевод Игоря Сида



Додаткові матеріали

18.06.2009|10:20|Події
Сергій Жадан. «Море дихає чорним теплом...». АУДІО
19.05.2009|15:22|Події
Сергій Жадан. Виступ на «Київських лаврах». АУДІО
17.05.2009|13:36|Події
Сергій Жадан. «Він був листоношею у Амстердамі...». АУДІО
12.04.2009|18:55|Події
Сергій Жадан. «Я завжди з повагою ставився до професійного спорту...». АУДІО
24.03.2009|09:45|Події
Сергій Жадан. «Чорна зоря арештантів...». АУДІО
17.03.2009|21:06|Події
Сергій Жадан. «Смерть моряка річкового флоту...». АУДІО
01.12.2008|14:29|Події
Сергій Жадан: «Черпаю натхнення із трудових буднів нашої фантастичної республіки»
31.08.2009|19:18|Події
Сергій Жадан: «Для декого в цій країні свобода - це можливість не змивати за собою в сортирі»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери