Автор романів «Баборня» та «Світ не створений» і кількох поетичних збірок Мирослав Лаюк відповів на 10 несподіваних питань блога Yakaboo. Вийшло дуже весело та цікаво.

 

…дуже мало книжок. Час від часу складаю кілька коробок різних видань і відправляю батькам, щоб колись передати місцевій бібліотеці. Я можу читати у будь-якому форматі, хоча, правда, паперовий дозволяє мені малювати й писати на полях: «Та що ти кажеш, авторе!» або «Класно!», «Ого!». Хоча для мене страшно важливо, щоб власні книжки були неймовірно красивими.

 

…буде називатися «Троянда». Це поезія, вона майже завершена. Ось один з віршів:

 

Серце і його назва

У мене було зайве ребро –

я віддав тобі його,

у мене було царство – я віддав тобі половину,

у мене було щось таке, що я віддав цілком,

у мене було Серце – але воно

ніколи мені не належало:

як хліб не належить маслу, як Троянда не належить руці,

як Втрата не належить словам. Серце, що у власності Форми,

стукає мені, стукає – як хтось, кого закрив у темній кімнаті, –

навмисно чи випадково.

Серце я називаю ключем, коли забуваю ключі,

і заводжу машину, скрутивши дротики замка запалювання.

Серце – так само поцілунок, грушевий льодяник.

Серце називаю поцілунком, коли крізь губи чути

стукання іншого Серця.

Серце – я витягаю з грудей і запихаю в кишеню,

коли неможливо витримати –

а воно замащує новісінькі сині джинси

і стукає мені, стукає.

 

…дратівливість щодо інших людей.

 

…то ввів би вишиванку / шаровари / очіпок як обов’язкову уніформу для працівників усіх культурних установ. Ірину Білик призначив би заступницею. І розпорядився б виділити кошти на те, щоб на місці пам’ятника Леніну на Бесарабці все ж встановили ту синю руку – вилити її з бронзи і пофарбувати емаллю.

…все. Ток-шоу про топ-моделей і кохану, яка з коханим убивають їхніх дітей, кліпи улюблених музикантів і естрадний треш, інтерв’ю з політиками й повіями, блогерів, матеріали про кримінальних авторитетів, життя в Анголі, великі будівництва в Китаї, нові сорти кавунів, реакцію кока-коли з ментосом, а також літію з азотом.

 

…Девіда Боуї. Загалом – ходити на концерти я не люблю, але для Боуї зробив би виняток. Але вже не зроблю.

 

…не знаю, на що. На їжу, певне. Ніколи не фетишизував якісь перші зароблені гроші, взагалі щось перше. Я в житті мало ритуальний і мало сентиментальний. Тому не купую сувенірів, не купую особливого одягу на згадку, не зберігаю квитків, не купую журнали з матеріалами про мене і не дивлюся телепрограми зі своєю участю. Колись придбав собі капелюх на пам’ять про Гданськ, який одягнув один раз – треба буде його викинути.

А) свій розум мати, Б) щоб читалося, В) щоб було у кожній хаті… Тут варіантів може бути багато. Але я не з тих, хто вважає, що читати книжки – найбільша потреба в житті. Мені книжки відкривають нові світи й дають насолоду. Але література – це далеко не все.

 

Ну, як це три фільми? Тут я можу кілька годин диктувати. Але вкладуся у 20 секунд: «Агірре, гнів Божий» Вернера Герцога, «Олдбой» Чан Вук Парка, «Залягти на дно в Брюгге» Мартіна МакДонаха, «Амаркорд», «Солодке життя», «Дорога», «Репетиція оркестру», «8 з половиною», «Ночі Кабірії», «Рим» Федеріко Фелліні…

 

…себе.