Електронна бібліотека/Поезія

де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Завантажити

Ось іще одна з України.
Голос у неї хрипкий, але не тремтить.
Навіть коли у залі кажуть,
що не годні більше слухати
всіх цих страшних історій.
Говорить довго, так само довго, як вигорає
підпалена ракетою бібліотека.
Тільки тричі робить короткі паузи:
коли механізм геноциду
скрегоче занадто гучно
для незвичного вуха;
коли провисає, вібруючи під стопою,
сталевий канат посиленого
торішнього інтересу;
коли відчуває, що можна розбитися
об несподіване співчуття.
Захоплюємося відвагою, кажуть їй,
вдячні, що нині тут.
Але ж ви не чекали, правда, –
сміється у відповідь, –
що ми перетворимось на підвальних щурів.
Після звістки, що ввечері їде додому,
ловить погляди – такими зазвичай дивляться
на схололе тіло в труні.
На світанку перетинає кордон, усміхається,
фотографуючи синьо-жовті стовпчики
за сльотавим вікном.
І, коли майже одразу приходить сповіщення
про загрозу повітряної атаки, –
підводить очі,
дивиться в небо,
як на дитину поранену.



Партнери