Електронна бібліотека/Поезія

де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Завантажити

Приводить її до свого дому,
де підлога зі світлого дуба
поділена сонцем на теплі квадрати,
де вікна в малий садок,
де балкон із китайським ліхтариком,
жовті гірлянди,
де канарка у мідній клітці,
добірні книги й вініли,
високі свічки у пляшках з-під вина,
але головне – це ліжко,
широке, ніби Ла-Манш, біле,
як скелі Дувра.
Йому вже доводилось чути, що українки
такі унікальні, гарячі й ніжні водночас –
тож ось.
Але разом із нею
заходять одразу ще кілька жінок.
Прабаба, що виміняла на хлібину
рясні родинні коралі –
їхні окремі разки
досі блукають онлайновими аукціонами,
ніби жили, наповнені кров´ю, безсилі
зібратися знов у спільному тілі;
інша прабаба,
зґвалтована тричі вже у визволеному селі,
бо німці
якось були посоромилися
перед дітьми;
ще баба, котра рубала садок
за батьківським наказом
і плакала –
не настарчити на податок;
і навіть мама із номерком, виведеним
по-концтабірному,
кульковою ручкою на руці, аби вистояти
майже добу на холоді в черзі по чобітки,
яких їй однаково не дісталося;
і ще найближча подруга,
яка вже пів року не відписує
з окупації.
Вони заходять, стають навколо
і дивляться,
ніби це шлюбна ніч у королівських покоях.
І вона не може розслабитися, взагалі нічого
не може.
Намагається пояснити,
виходить уривчасто, збито.
Він усе ж ображається, повертається спиною.
Довго думає, перш ніж заснути:
знову ці незручні, істеричні,
травмовані українці.
Ось іще з однією, – думає, – не пощастило.



Партнери