Але спочатку про книгу. Тематично, як сказано в передмові, вона «є продовженням попередніх книжок. Її поезіям притаманні гостре відчуття швидкоплинності часу, образне бачення світу, пошук добра і справедливості. Слово поетеси правдиве, щире, пронизане тонким ліризмом і

любов’ю до природи, до матері. У багатьох віршах авторка торкається тривожного сьогодення, бо-

лючих подій на Сході України, жіночої долі, багатства її душі».

Три тематичні розділи, як три  шляхи ліричних роздумів. Спочатку "Міць рідної землі»

- громадянська лірика :

«Брат брата не цураймося,

По іншому ніяк.

Здолаєм під час бою

Ми ворога в Кремлі,

Тримає нас собою

Міць рідної землі.»

Розділ «Голос серця» - це  як розмова з матір’ю, яку, кожен із нас не припиняє доки ми існуємо. Адже завжди виявляється, що щось  не сказано і не вистачає поруч найріднішої душі.

 «Дружила з піснею і жартом

І хоч не солодко було,

Казала – плакати не варто,

Бо людям гірше ще було».

І нарешті нехитро  названий розділ «Догорають  літа, догорають...» дарує можливість почути одкровення зрілої любовної лірики:

«А ти до мене вітром прилітай,

А ти в дорозі довго не барися,

А ти теплом, як сонце, огортай,

А ти до мене лебедем вернися.»

Або «Тебе неспокій манить світом,

І ти, мов вершник, на коні,

Ще доганяєш своє літо,

Ще доганяєш теплі дні.»

Чи «Твоя душа все б визбирала зло

І спопелила б, і сльозою змила

Усе потоком у одне русло,

І щастям кожну б душу наділила.»

Почитати нову  поетичну збірка Лариси Ткач  можна за посиланням:

https://issuu.com/600388/docs/mit_zhittja_tkach_l_84str