Re: цензії
- 19.09.2024|БуквоїдTasty Communication: How to Understand and Be Understood
- 19.09.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиПро мову, боротьбу і єдність нації – популярно
- 13.09.2024|Олег СоловейРелігія страждань
- 13.09.2024|Артур ЛантанРосійська війна проти України: Як нам розірвати 400-річне замкнене коло
- 11.09.2024|Роман ТкаченкоЧи «нормальні люди»?
- 11.09.2024|Віктор ВербичЄвген Сверстюк в іпостасі проповідника зі шпагою
- 05.09.2024|Ігор Павлюк«Їжаки»
- 26.08.2024|Юлія ХорошиловаКартка Марії: сповнена щедрістю та любов’ю історія
- 26.08.2024|Олег СоловейНа сонячному боці
- 24.08.2024|Віктор ВербичРашизм-путінізм: убивчий фатум імперської традиції
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
Re:цензії
Доказ любові
Так називається один із есеїв цієї книги, написаної польським письменником і журналістом Маріушем Щиґелом в 2006 році й присвяченої Чехії. Це справді книга, написана з великою любов’ю до країни, і як така заслуговує на читацьку симпатію, незалежно від того, де цей читач живе. Десь я пошкодував, що книга так несподівано закінчилася, і що ніхто з іноземців досі так не написав про мою країну.
Це книга-місток; книга-порозуміння; книга-повага і книга-любов… Здається, назва її дещо завуальована, але й дуже проста, автор не приховує нічого, все пояснює, про все розповідає і все хоче зрозуміти. А зрозумівши, прагне донести цю правду розуміння іншим. У цьому шарм цієї книги, її естетична і етична вартість.
«У липні 2006 року в Єванах під Прагою відкрили його музей. Із неоновим написом «Ґоттленд» над входом.
Жоден живий артист, принаймні в Чехії, не мав власного музею із ґідами, які працюють тут на ставці й проводять екскурсії трьома мовами.
Карел Ґотт – це сакрум у десакралізованій дійсності.
Світ без Бога є неможливим, тож у найбільш затеїзованій країні світу, якою є Чехія, шістдесятисемилітня знаменитість виконує відповідальну роль.
Роль mein Gott » (с.163).
Особливість цього есею («Життя – це чоловік») у тому, що головним його героєм є Марта Кубішова: «Марта Кубішова – до 1970 року зірка естради. Вона співає в тріо з Геленою Вондрачковою та Вацлавом Нецкаром. Після 1970 року – це особа, побачивши яку, люди переходять на другий бік вулиці » (с.136). І так майже в кожному есеї, попри розповідь про головну особу, виринають розповіді про інших людей, так чи інакше пов’язаних із долею головного героя чи героїні. А ще глибоке знання історичного контексту, а ще типологічні зіставлення, а ще глибока людська симпатія до людей, про яких автор пише.
Маріуш Щиґел зосереджується на чеській історії 30-90-х років ХХ століття з неминучим виходом у новий історичний вимір, але акцент робиться на 1948-1989 роках, тоталітарній комуністичній добі, – як вона впливала на долі людські, як вона їх ламала, і як міцно засів страх у тому поколінні, що й тепер воно ще не готове відверто говорити про той період свого життя. На історії життя скульптора Отакара Швеця, автора пам’ятника Сталінові, який покінчив життя самогубством за два місяці до офіційного відкриття пам’ятника 3 березня 1955 року, хоча влада кинулася шукати скульптора лише 21 квітня, себто «впродовж п’ятдесяти днів, незадовго перед відкриттям найбільшого Сталіна на земній кулі, нікого особливо не зацікавило те, де подівся його автор » (с.98), – Маріуш Щиґел робить висновок, що нікуди той пам’ятник тиранові не подівся, поки в людях живе страх і небажання брати особисту відповідальність за ту драматичну сторінку історії: «Я часто чую безособову форму, коли треба говорити про комунізм. Так, ніби люди ні на що не мали впливу й не хотіли рахуватися з особистою відповідальністю. Мовби нагадували, що вони є тільки частиною більшого цілого, яке теж має на сумлінні якийсь гріх відмови » («Доказ любові», с.95).
Про ті метаморфози, які відбувалися з людьми, вражаюче розказано в історії про літератора Едуарда Кірхберґера, який після приходу комуністів до влади так перевтілився, що протягом трьох років став Карелом Фабіаном і кардинально змінив тему свої писань: «Перший пише про духів, чудовиськ, чарівниць, бандитів із пістолетами й убивць. Другий – про робітників, партизанів, комуністів і ворогів народу » («Ловець трагедії», с.172).
Хоча поряд є історії про лікаря й політичного діяча Ярославу Мосерову («Фільм мусять зняти»), письменника Яна Прохазку («Пестунчик»), ту ж Марту Кубішову («Життя – це чоловік»), в яких розповідається про зовсім інші долі й сповнені гідності людські вчинки. У всіх цих історіях так чи інакше зринають події Празької весни 1968 року, імена Олександра Дубчека, Вацлава Ґавела, Яна Палаха, Богуміла Грабара…
Центральною проблемою цих есеїв є проблема морального вибору людини; як сприймати ті чи інші людські вчинки з позиції нинішнього дня. Ключовими тут видаються слова, сказані донькою Яна Прохазки, письменницею Лєнкою Прохазкою у відповідь на запитання, чи не відчуває ненависті до людей, яких вона любила і які, як виявилося, доносили на неї Службі Безпеки: «У мене був шок, визнаю. Але не псуватиму собі спогадів про любов якоюсь новою інформацією. Бо що таке правда, скажіть мені? Правда – це те, що ми пережили, а не те, що нам хтось за стільки років скаже про неї » (с.124).
Дещо нібито осібно стоять есеї про чеського шевця Томаша Батю, який заклав імперію взуття («Жодного кроку без Баті») та акторку Ліду Баарову , яка була коханкою нацистського міністра інформації Ґеббельса, якому належить маккіявелівська теза, що й сьогодні практикується сучасними політиками: «Брехня, повторена багато разів, стає правдою » («Тільки жінка», с.54). Однак, ці трагічні долі (кожна зосібна) цілком вписуються в історію Чехії ХХ століття з її втратами, трагедіями і простими людськими сподіваннями. Знаменним у книзі є діалог 1939 року чеської журналістки Мілени Єсенської із селянином з-під Сланого, який подається автором майже у формі притчі («Як ви собі даєте раду з німцями?»). На запитання журналістки, чи не боїться чогось селянин за німецької окупації, той відповідає дуже просто і мудро: «А чого я мав би боятися? (…). А до того ж, пані, людина може вмерти тільки раз. А як помре трохи раніше, то тільки трошки довше є мертвою » (с.73).
Ця книга із ряду повчальних і мудрих. Такою її робить авторська спрямованість на конкретну людську долю, яка здатна впливати на історію, якщо вона позбувається страху. Це той досвід і той найголовніший висновок, який перетворює книгу Маріуша Щиґела із розважально-пізнавального читання в глибокий філософський роман про конкретне людське життя у вимірах європейської історії. Зрештою, й сама історія набуває тоді іншого сприйняття й розуміння…
Додаткові матеріали
- «Книжка року ’2010». Повні результати. Номінація «Красне письменство»
- Експертна сесія «Книжки року 2010». Дмитро Стус, Іван Андрусяк, Андрій Кокотюха
- Маріуш Щиґел. «Ґоттленд»
- Богдана Матіяш: Це велика штука – дивитися на інших добрими очима
- Маріуш Щиґєл: Мені імпонує в українців іронічне ставлення до життя
- Доказ любові
Коментарі
Останні події
- 19.09.2024|19:44До України на знак підтримки прибули ще 27 тисяч книжок від британських видавництв
- 12.09.2024|10:28Книжкові події на Coffee, Books & Vintage #5
- 11.09.2024|10:54Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій
- 11.09.2024|10:444 міста Австрії, 10 презентацій, 6 авторів: як «Фронтера» розповідає про українську літературу за кордоном
- 11.09.2024|09:04Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса за 2024 рік
- 09.09.2024|12:44Українська перекладачка Ганна Яновська потрапила до Почесного списку кращих дитячих книжок 2024
- 07.09.2024|08:55Детектив Елін Гільдербранд “Ідеальна пара”, за яким Netflix зняв мінісеріал з Ніколь Кідман у головній ролі, вийшов друком у “Видавництві Старого Лева”
- 06.09.2024|10:26Книжка Олександра Гавроша увійшла до Почесного списку Міжнародної ради з книг для молоді (IBBY)
- 30.08.2024|11:09«Книгарня «Є» готується до відкриття першої книгарні нового формату у своїй мережі
- 27.08.2024|08:10«Книжка року’2024»: Тиждень книжкової моди Лідери літа у номінації «Візитівка»