Re: цензії
- 19.09.2024|БуквоїдTasty Communication: How to Understand and Be Understood
- 19.09.2024|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мовиПро мову, боротьбу і єдність нації – популярно
- 13.09.2024|Олег СоловейРелігія страждань
- 13.09.2024|Артур ЛантанРосійська війна проти України: Як нам розірвати 400-річне замкнене коло
- 11.09.2024|Роман ТкаченкоЧи «нормальні люди»?
- 11.09.2024|Віктор ВербичЄвген Сверстюк в іпостасі проповідника зі шпагою
- 05.09.2024|Ігор Павлюк«Їжаки»
- 26.08.2024|Юлія ХорошиловаКартка Марії: сповнена щедрістю та любов’ю історія
- 26.08.2024|Олег СоловейНа сонячному боці
- 24.08.2024|Віктор ВербичРашизм-путінізм: убивчий фатум імперської традиції
Останні події
- 19.09.2024|19:44До України на знак підтримки прибули ще 27 тисяч книжок від британських видавництв
- 12.09.2024|10:28Книжкові події на Coffee, Books & Vintage #5
- 11.09.2024|10:54Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій
- 11.09.2024|10:444 міста Австрії, 10 презентацій, 6 авторів: як «Фронтера» розповідає про українську літературу за кордоном
- 11.09.2024|09:04Тетяна Пилипчук стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса за 2024 рік
- 09.09.2024|12:44Українська перекладачка Ганна Яновська потрапила до Почесного списку кращих дитячих книжок 2024
- 07.09.2024|08:55Детектив Елін Гільдербранд “Ідеальна пара”, за яким Netflix зняв мінісеріал з Ніколь Кідман у головній ролі, вийшов друком у “Видавництві Старого Лева”
- 06.09.2024|10:26Книжка Олександра Гавроша увійшла до Почесного списку Міжнародної ради з книг для молоді (IBBY)
- 30.08.2024|11:09«Книгарня «Є» готується до відкриття першої книгарні нового формату у своїй мережі
- 27.08.2024|08:10«Книжка року’2024»: Тиждень книжкової моди Лідери літа у номінації «Візитівка»
Інфотека - письменники
Карпенко-Карий Іван
Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда.
Батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в І. Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.
Перебуваючи в Єлисаветграді (1865 – 1884 роки), Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з економічними трактатами Бокля, Мілля. Разом із своїм другом М. Кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. Переведений трохи більш як на рік до Херсона, він познайомився з колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства і товаришем Т. Шевченка Д.П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав “багато корисних книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір і Островський зайняли перше місце”.
1863 року у Бобринці на Єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був І. Тобілевич. Він грав різні ролі у п´єсах Котляревського, Квітки-Основ´яненка, Кухаренка, Гоголя, Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п´єсами Островського, Гоголя, Грибоєдова, Мольєра, Шиллера.
Демократичні переконання Тобілевича привели його до участі в організації таємного гуртка, на засіданнях якого вивчали праці М. Чернишевського, Ф. Лассаля, Д. Мілля. З метою популяризації революційно-демократичної та народницької літератури у гуртку планувалось перекласти українською мовою ряд творів російської белетристики — Г. Успенського, Ф. Решетникова, Ф. Нефедова, М. Наумова, О. Левітова, М. Златовратського та ін., підготувати загальний нарис політичної економії за М. Чернишевським. У цій роботі найактивнішу участь брав Тобілевич.
До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання «Новобранець» (написане 1881 р., опубліковане1889 р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається, могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання державної машини.
Наскільки щільно в житті Тобілевича поєднувалась творча й громадсько-політична діяльність, свідчить той факт, що й оповідання «Новобранець», і першу свою драму «Бурлака» («Чабан», 1883 р.) він подавав на обговорення нелегального гуртка. Завершувати «Бурлаку», як і «Хто винен?» («Безталанна»), драматургові довелось уже в Новочеркаську, куди його було вислано у травні 1884 року за участь у діяльності гуртка та за допомогу політичним «злочинцям». Щоб заробити на прожиття, піднаглядний Тобілевич працював підручним коваля, а згодом відкрив палітурну майстерню.
У 1886 році в Херсоні було видано перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми «Бондарівна» і «Хто винен?» та комедія «Розумний і дурень», а в 1887 році опубліковано «Наймичку». Але їх майже не купували, бо публіка не була привчена читати п´єси.
П´єси, створені Карпенком-Карим протягом майже п´ятнадцяти років, відбивають еволюцію явища, яке видозмінювалось буквально на очах драматурга — «глитайства». Його персонажам — Михайлові Михайловичу («Бурлака»), Окуню («Розумний і дурень», 1885 р.), Цокулю («Наймичка», 1885 р.), Калитці («Сто тисяч», 1890 р.), Пузиреві («Хазяїн», 1900 р.) — притаманне не просто збільшення економічних масштабів їх діяльності, їх здирства, воно ще яскравіше виявляє їх людську дрібність, а то й нікчемність, духовну порожнечу. Дещо осторонь їх стоїть Мартин Боруля, який домагається дворянського звання. Сатиричне зерно комедії «Мартин Боруля» (1886 р.) пов´язане вже не із засобами збагачення чи привласнення того, що належить іншим, а з прагненням сільської буржуазії до політично-правової рівності з дворянством.
Дві останні гіркі комедії — «Суєта» (1903 р.) і «Житейське море» (1904 р.) — драматург назвав «сценами», наче визнаючи приналежність їх до європейської нової драми. Так, у «Суєті» відсутній головний герой, і п´єса являє ряд сцен, покликаних характеризувати спосіб життя й мислення заможного селянина та його дорослих дітей, які представляють різні соціальні шари суспільства (хлібороб, учитель, дрібні службовці).
Навесні 1887 року І. Карпенкові-Карому було дозволено повернутися на Україну, але ще до кінця 1888 року він перебував на хуторі «Надія» (тепер заповідник у Кіровоградській області) під гласним наглядом поліції (негласний нагляд було знято з нього 12 березня 1903 р.). Діставши громадянські права, Карпенко-Карий приєднався до нової театральної трупи, створеної його братом П. Саксаганським, у якій до кінця життя працював активно й напружено як артист, режисер, драматург. У 1897 році він складає «Записку до з´їзду сценічних діячів», де з болем пише про безправне становище українського театру, про цензурні та інші урядові утиски.
Написане Карпенком-Карим протягом 90-х років на сучасну тематику виявляє прагнення дати народові «пьесы серьезные, моральные, нравоисправительные, исторические». З повчальною метою створена побутова комедія «Судженої конем не об´їдеш» (переробка з Еркмана-Шатріана, 1892 р.), в соціально-побутовій драмі «Батькова казка» (1892 р.) також очевидна моралізаторська тенденція, підкреслена другою її назвою — «Гріх і покаяння». Певним дидактизмом позначена драма «Понад Дніпром» (1897 р.).
На матеріалі історичного минулого, осмислення якого, за переконанням І. Карпенка-Карого, покликане збагатити українську драматургію, написано п´єси «Бондарівна» (1884 р.), «Паливода XVIII століття» (1893 р.), «Чумаки» (1897 р.), «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896 р.), «Сава Чалий» (1899 р.), «Ґандзя» (1902 р.).
Твори Карпенка-Карого «Лиха іскра поле спалить і сама щезне» (1896 р.) та «Ґандзя» (1902 р.) були спробами на фольклорному матеріалі, присвяченому давньому минулому, вийти до філософських узагальнень про долю України й подати їх у цікавій сценічній формі.
Трагедії Карпенка-Карого «Сава Чалий», так само створеній на основі народної історичної пісні, притаманні глибокий психологізм, точна й переконлива вмотивованість дій та вчинків героїв.
І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907 року у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.
Видавничі новинки
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
- Ольга Полевіна, Еліна Заржицька. "Чи бачать небеса котів"Книги | Буквоїд
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд