Re: цензії

07.01.2025|Тетяна Качак, м. Івано-Франківськ
Володимир Полєк – жива енциклопедія
03.01.2025|Віктор Вербич
Обітниця Олександра Ковча: «Любити, вірити, чекати»
02.01.2025|Галина Максимів, письменниця
Про вибір ким бути: ножицями чи папером
31.12.2024|Михайло Жайворон
Між рядками незвіданих тиш
31.12.2024|Галина Максимів, письменниця
Подорож, яка змінила світ на краще
30.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Femina est…
30.12.2024|Віктор Вербич
Коли любов триваліша за життя
30.12.2024|Петро Білоус, доктор філології, професор
«Небо єднати з полем...»
18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Нотатки мемуарного жанру
17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменниця
Володимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»

Інфотека - письменники

Римарук Ігор

Народився 4 липня 1958 року в селі М´якоти Хмельницької області в сім´ї вчителів. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Жив в Києві, останні два роки — переважно у Львові. Довгий час був головним редактором журналу «Сучасність», завідував редакцією сучасної української літератури у видавництві «Дніпро».

Автор «Висока вода» (1984), «Упродовж снігопаду» (1988), «Нічні голоси» (1991), «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996, видавництво «Brodina», німецькою та українською мовами), «Діва Обида» (2000, 2002), «Бермудський трикутник» (2007), «Сльоза Богородиці" (2007). Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990, Едмонтон). Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько-,румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії. 

У 2002 році Римарук став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка за книгу віршів «Дiва Обіда». Переведений на багато мов світу.

Восени 2008 року Ігоря Римарука збила машина.  

3 жовтня 2008 року помер у львівській лікарні.



Партнери